Очі блудного пса
посивіли від років і бруду…
Там, де дім був колись,
вже давно і нікого нема
– лиш огризки від яблук
з чужого саду.
Можна легко забути себе.
Молодого.
І риму.
Але там нас нема.
Що минуло, на жаль, –
невловиме.
Можна бути собою
і забути усе.
Лиш нікого
ніколи
не зрадиш.
Кров рукою з обличчя
згребеш до пуття,
наче слово іще не пророче. ПорноТеилз.ру.
Репнув світ у колисці життя
на іуд і пророків…
А вона – наче тінь,
мов маяк
зирить знову суворо ув очі.
Та ніколи не гасне свіча.
Час відлічує миті,
хвилини
і роки.
То ж ніколи не бійся свічад,
бо свічада, як завжди, в омані,
і прагнуть обману.
Бо горить, не погасне свіча,
бо за нею – наступна свіча
прокладає нам шлях
крізь тумани.