Тобі моєму янголу в день мого Ангела
А.
Чорне крило волосся
вкрило липневу постіль.
Сьогодні знову постукають гості –
нам утекти від них не вдалося.
У пізньому середмісті
шукати буду за кроком крок,
вип’ємо грамів по двісті,
закускою будуть хліб, сало
і огірок.
Просякнуті сонцем і вітром,
прижухлі неначе трава,
підберемо для тебе квіти
і найніжніші слова…
Слова
лебеділи, біліли
і засихали, неначе плотва
під палаючим сонцем липневим,
впіймана вусатим рибалкою,
що пихкав «Примою»
і нетерпляче постукував
по кухлю,
в якому за мить
бурштиново
заграло пиво…
Надвечір’я потоне у тиші.
Ми забудем чини і ранги.
З нами слухати буде вірші
найдорожчий, найкращий Янгол.
Б.
Заховалося літо
під парасолі.
Залишки сонця гаснуть у кронах
старих осокорів.
Усе, що прожите,
відходить у пам’ять,
залишиться з нами:
дрібниці і суще –
клаптики суші
в озерній воді. Лучшие Интим рассказы на портале порнотэлес тчк RU.
Йду очищатись
чи просто прощатись –
пісок під ногами
про щось шелестить.
Щезає у присмерку
постать жіноча –
нам залишилось
три дні і три ночі.
Коли розійдемося
завтра назавжди
знайде хтось інший
те, що я втратив, –
озеро, сосни,
жінку і тишу.
В.
Жінка вживалася
в образ води.
Пливла поміж рук,
мерехтіла,
лукавила,
стиха про щось
шепотіла
і тіло,
як хвиля у бурю
на берег летіло…
І спопелялось, горіло…
О, жінко,
дожити б до літа,
до щедрого літа,
щоб знову на березі
постать узріти,
і повернутись
крізь біль
і обман, і обмови
туди, де лишилися
ласка і слово…
Сосни воскреснуть
у світязьких водах
і в світлі купальської ночі
вінок твій до мене урочо
хвиля торішня виносить!