Над дахом старовинного собору літали голуби.
В твоїй руці розтануло морозиво.
Тоненька павутинка бабиного літа
бриніла, як струна,
у центрі міста.
(Моя пам’ять фіксувала на плівці слід
іще одного прожитого дня).
Годинник байдуже і вперто рахував секунди.
Фонтан сипонув пригорщу холодних крапель.
Вітер ворушив твоє волосся.
І жодного слова не злетіло у тебе
з вуст.
(Моя пам’ять фіксувала на плівці слід
іще одного прожитого дня). ПoрноТэилз точка РУ.
Прогуркотів трамвай, схожий на буркотливого дідка,
що сидів поруч нас і сердився на сучасну молодь.
Знайомий актор чемно зняв капелюха –
сьогодні його бенефіс.
(Моя пам’ять фіксувала на плівці слід
іще одного прожитого дня).
А коли у вікно гуртожитської кімнати
заглянув лукавий місяць,
в щоденнику
лишилося тільки одне речення,
написане кульковою ручкою:
«Друге вересня…»