Балада-спогад
Жінці, яку люблю
Твоє тіло горіло в огні,
Твоє тіло плавилось воском,
Твоє тіло було як лід
У колючих ранкових росах.
Ми шукали з тобою вінок,
Що самотньо на хвилях гойдався.
І дививсь крізь небесне вікно
Той, хто нас поєднав на біду
чи на щастя.
Ми пливли, цілувадись, гойдались…
І шукали себе у пітьмі,
Щоб усе-таки знову згадати
Недоспівані й досі пісні.
Пригадаю усе. Пригадаю,
як вперше
твоє тіло напнулось, мов лук. Мега Интим рассказы на сайте порно теилз Pу.
І тікала рибиною з верші
З-поміж ніжних і сильних рук.
Вогневище… Багаття… Ще трохи
І твій біль долетить до небес.
Твоє тіло – найвища щедрота,
Без якої згаса навіть Крез…
І ділюся, ділюся, ділюся…
І дарую тебе повсякчас.
Зорі наші у небо рвуться,
Оминувши образи й печаль.
І лунає, відлунює стогін,
І пливе поміж хвиль як вінок.
А ти скажеш усім: досить, годі,
Як постукаю я у вікно.