Трeтий нaш курс мeдлeннo, нo совершенно увeрeннo кaтился к Нoвoму гoду. A пoтoм — этoт самый непонятный висoкoсный гoд. Чтo тaкoгo в нём былo, никто не знал, нo всe наши прeпoдaвaтeли нaс им пугaли, дa и гoрoскoпы были в гaзeтaх кaкиe-тo хитрыe и нeпoнятныe. Покупать недвижимость нельзя, замуж – ни в коем случае! Да вoт 25 дeкaбря кoмсoмoльскoe сoбрaниe — итoги гoдa. Кoмсoрг быстрo прoбубнил что-то пo бумaжкe, мы всe дружнo пoдняли руки «Eдинoглaснo», нo тут oн встaл у двeри — eсть eщё oдин…
Очі блудного пса посивіли від років і бруду… Там, де дім був колись, вже давно і нікого нема – лиш огризки від яблук з чужого саду. Можна легко забути себе. Молодого. І риму. Але там нас нема. Що минуло, на жаль, – невловиме. Можна бути собою і забути усе. Лиш нікого ніколи не зрадиш. Кров рукою з обличчя згребеш до пуття, наче слово іще не пророче. Репнув світ у колисці життя на іуд і пророків… А вона – наче тінь, мов маяк зирить знову суворо ув очі. Та ніколи не гасне свіча. Час відлічує…
Над дахом старовинного собору літали голуби. В твоїй руці розтануло морозиво. Тоненька павутинка бабиного літа бриніла, як струна, у центрі міста. (Моя пам’ять фіксувала на плівці слід іще одного прожитого дня). Годинник байдуже і вперто рахував секунди. Фонтан сипонув пригорщу холодних крапель. Вітер ворушив твоє волосся. І жодного слова не злетіло у тебе з вуст. (Моя пам’ять фіксувала на плівці слід іще одного прожитого дня). Прогуркотів трамвай, схожий на буркотливого дідка, що сидів поруч…
После того вечера на газоне мы стали проводить вместе еще больше времени, пропуская часть занятий. Невозможно было находиться в какой-то компании, потому что я начинала возбуждаться от одного прикосновения Ильи и переставала себя контролировать. Днем мы проводили время в его комнате, пока она была свободна. Первые пару дней дальше поцелуев и страстных объятий дело не заходило. Но потом что-то пошло не так. Мы лежали на кровати о чем-то болтали, прерываясь на ребяческие ласки. Я была так сильно…
Перевод: pearl с русского языка Не вини життя, не гніви, Народився – дихай, себто живи. Усміхнешся, немов дитина, А життя – нема й половини. Не шукай любов ти дарма, Тебе відшукає вона сама. Припаде до грудей уночі, Скаже серцю: “Тепер кричи!” Нащо гроші тобі й перлини, Коли поряд з тобою людина, Для якої ти будеш милим І тоді непотрібні милиці. Ти не бійся, як смерть погука, Поряд завжди – надійна рука. Хоча смерть спокушати буде, Та за неї не підуть люди. Бо поетів завжди небагато – Їх…
Тобі моєму янголу в день мого Ангела А. Чорне крило волосся вкрило липневу постіль. Сьогодні знову постукають гості – нам утекти від них не вдалося. У пізньому середмісті шукати буду за кроком крок, вип’ємо грамів по двісті, закускою будуть хліб, сало і огірок. Просякнуті сонцем і вітром, прижухлі неначе трава, підберемо для тебе квіти і найніжніші слова… Слова лебеділи, біліли і засихали, неначе плотва під палаючим сонцем липневим, впіймана вусатим рибалкою, що пихкав «Примою» і нетерпляче…
Вooбщe-тo я сразу хoтeл пoeхaть нa юбилeйную встрeчу сo свoими бывшими унивeрситeтскими oднoкaшникaми oдин. Нo мoя жeнa Нинa, кoвaрнaя и хитрaя, кaк и всe жeнщины, срaзу сoстрoилa гримaску, нaдулa свoи пухлыe aлыe губы, и дaжe пoчти дeнь нe рaзгoвaривaлa сo мнoй. Ну дa лaднo — eдeм вмeстe. Нo, чeстнo гoвoря, вooбщe-тo этa пoeздкa плaнирoвaлaсь мнoй кaк лиричeскoe oтступлeниe oт рутиннoй сeмeйнoй жизни, кaк мимoлeтнoe вoзврaщeниe тудa, гдe 10 лeт нaзaд я нeoхoтнo рaсстaлся сo мнoгими друзьями,…
Балада-спогад Жінці, яку люблю. Ми з тобою палали жагою. Ти хотіла і прагла ласки. Я погодився стати ізгоєм, Щоб тебе чи на мить, чи назавжди украсти. Ми блукали в солоних лісах, В трьох деревах шукали броду. Пахли медом солодкі вуста, І твоя спокушала врода. Наші губи – і зверху, і знизу – Цілували-вивчали тіла Без податків і навіть без візи Доля знову обох нас звела. І гойднулися пагорби персів, Як пірнув за скарбами в глибінь. Не востаннє, і навіть не вперше Зізнаюсь у коханні тобі. І…
Телефон мягко вибрировал – гудок был всегда отключен на ночь. Она не любила, когда ее беспокоят. – Да? – ответил сонный женский голос. – Привет… – Привет… – Прости, что позвонил так поздно. – Ха-ха, ничего, сон для слабаков. – Я не могу заснуть, пока не скажу тебе это. – Мужской голос стал мягким и серьезным. – Я думала, мы все сказали друг другу после нашей последней большой ссоры. – Да, я знаю, но все же чувствую себя слегка виноватым, и мне хочется тебе это сказать. – Я слушаю. – Женский…
Она стояла и просто наблюдала за людьми, аккуратно протирая стаканчики. Что может быть забавнее, чем наблюдать за людьми, когда они этого не знают? Они ведут себя так естественно, так натурально. Вот две девушки стали возле стеллажа с бананами и стыдливо засмеялись, обсуждая что-то свое, а в это время мужчина напротив похотливо на них смотрел и представлял себя с ними. Люди не знают, сколько самых разных эмоций отражается у них на лице, когда они о чем-то думают и разговаривают. Мимо отдела с…